Протести в Грузії тривають з кінця жовтня 2024 року, коли Центральна виборча комісія назвала керівну партію переможницею на парламентських виборах. Мирні мітинги в серці Тбілісі переросли в протистояння із силовиками 28 листопада, коли очільник уряду заявив про зупинку курсу на євроінтеграцію. За кілька днів акції непокори охопили усі найбільші міста країни.
Слід зазначити, що протести в Сакартвело вже стали звичним явищем — за 12 років правління проросійської партії «Грузинської мрії» жителі виходили на вулиці через кілька суперечливих рішень влади. Але всі вони були мирними — власне, як і цей 
Чому протест в Грузії наприкінці 2024 року вже інший та яка країна може стати наступною ціллю РФ для дестабілізації, читайте в матеріалі Люди і Політика.
Проросійські наративи в Грузії
Грузія, як і Україна, є жертвою агресії Російської Федерації. Близько 20% території окуповано російськими проксі, а влада (крім президентки) вже понад 10 років знаходиться в руках проросійських сил, включно з олігархами. Так, засновником «Грузинської мрії» є Бідзіна Іванішвілі, який є громадянином Росії та Франції.
Попередні протести стосувалися змін законів — влада ухвалювала документи, що є відвертою калькою законодавства країни-агресорки. Зокрема про іноагентів та заборону пропаганди ЛГБТКІ.
Тому і вибори 26 жовтня, які були проведені із застосуванням перевірених в РФ технологій (каруселі, адмінресурс, вкиди бюлетенів, залучення діаспор, залякуючі білборди про наслідки війни в Україні), викликали багато сумнівів. Опозиційні сили, громадськість та навіть європейські політики вимагали перерахунку голосів. Частково це було зроблено, але результати майже змінилися. Тоді були висунуті вимоги перевиборів, з урахуванням президентських виборів, призначених на 14 грудня. Є побоювання, що головою держави спецкомісія обере колишнього футболіста Михаїла Кавелашвілі. Чи варто зазначати, яку партію він представляє?
Відмова Грузинської мрії від ЄС та протести
28 листопада Європарламент попросив ЄС запровадити санкції та обмежити офіційні контакти з урядом Грузії. У резолюції також закликали переглянути безвізовий режим для громадян Грузії, якщо країна не дотримуватиметься стандартів ЄС у сфері демократичного врядування та свобод.
«Парламент також рішуче засуджує систематичне втручання Росії в демократичні процеси Грузії через дезінформацію, яка стверджує, що опозиція країни нібито втягне країну у війну з Росією за наказом Заходу. Депутати Європарламенту серйозно попереджають грузинську владу про те, що будь-які спроби заборонити законно створені політичні партії ще більше відштовхнуть країну від ЄС і зроблять неможливими будь-які кроки до вступу в ЄС», — зауважили у Європарламенті.
За кілька годин прем’єр Грузії Іраклій Кобахідзе заявив, що влада країни відмовляється від переговорів щодо вступу до 2028 року. За його словами, країна буде готова з економічного погляду розпочати переговори про вступ до ЄС у 2030 році. Пізніше він скаже, що його не так зрозуміли.
«Коли події в Грузії почалися, я, чесно кажучи, з подивом на це дивився і [за цим] спостерігав, — коментував президент РФ Владимир Путін 28 листопада. — Ми не маємо з ними відносин, з керівництвом Грузії, жодних. Але я просто дивувався їхній мужності та характеру, які вони виявляли для того, щоб відстояти свою точку зору. Зараз навіть не даватиму оцінку цій точці зору».
Ввечері того ж дня на вулиці Тбілісі вийшло ще більше людей. І правоохоронців, які застосували більше спецзасобів для розгону демонстрантів, ніж протягом всього місяця. Після цього почався грузинський Майдан.
Особливості спротиву Сакартвело
Основні події спротиву відзначаються одразу кількома особливостями, зазначають волонтери світової спільноти осінтерів InformNapalm.
Географія. У новітній історії Сакартвело вперше протести охоплюють не лише столицю: мітингувальники збираються у різних, великих і малих містах країни. У декількох містах пошкоджено офіси «Грузинської мрії».
Підтримка держслужбовців. Свою незгоду з рішенням уряду висловили десятки дипломатів, написавши заяви про звільнення. Вже понад 100 співробітників міністерств, судів і відомств Грузії публічно підтримали мітингувальників.
Ключові сектори. Протести почалися зі студентів провідних університетів. В грудні до них почали доєднуватися школи, лікарні, бізнес, спортсмени, актори — складається враження, що всі публічні спільноти виступають проти влади.
І це ще одні чинники, які нагадають вже не Помаранчеву революцію, а Революцію Гідності. І усі, хто уважно та до серця сприйняв події в Україні, розуміють, що Росію така картина абсолютно не влаштовує: подальший розвиток ситуації може йти або за українським сценарієм, або за білоруським.
Після Грузії Москва візьметься за Вірменію?
Рішення Грузії призупинити європейську інтеграцію та масштабні протести, що послідували за цим, активно обговорюються й у Вірменії.
«Деякі азербайджанські ЗМІ повідомляють, що нібито очікується напад Вірменії на Азербайджан. Це дає підставу вважати, що, розправившись з Грузією, Росія візьметься за Вірменію [має на увазі, що Азербайджан готує інформаційний фон для того, щоб самому вторгнутися на територію Вірменії, і це відбувається за домовленістю з Росією]. Щобільше, якщо на російсько-українському фронті встановиться відносна стабільність, у Росії певною мірою будуть розв’язані руки [для реалізації цього плану]», — каже політолог Роберт Гевондян.
А от на думку експерта з міжнародних питань Гіоргі Тумасяна, після «колонізації Грузії наступною метою Москви буде входження Вірменії в союзну державу РФ-Білорусь». Він припускає, що для цього буде задіяна «п’ята колона», тобто проросійська опозиція. На додаток, експерт також очікує військової ескалації на кордоні з Азербайджаном.
